ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1. Визначення розрахункового навантаження заводу середнього машинобудування механічного цеху
Розділ 2. Техніко-економічне обґрунтування вибору схеми зовнішнього електропостачання підприємства
2.1 Економічне обґрунтування схеми зовнішнього електропостачання підприємства
2.2 Розрахунок заводського електропостачання
2.3 Вибір високовольтних вимикачів і перерізу провідників
2.4 Вибір схеми і конструктивного виконання цехової мережі
Розділ 3. Розрахунок компенсації реактивної потужності
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Електричну енергію у сучасному розвиненому суспільстві широко використовують як у виробничій сфері, так і в побуті. Зараз навіть уявити важко, яким було б існування людей за відсутності електроенергії. Вона за допомогою різного роду пристроїв забезпечує виконання технологічних процесів у виробництві та побуті. Ці пристрої являють собою електроприймачі та споживачі електричної енергії. Приймачем електричної енергії (або електроприймачем) називають апарат, агрегат, механізм, за допомогою якого електрична енергія перетворюється в інший вид енергії (механічну, теплову, світлову, хімічну тощо) або ж у електричну з іншими параметрами. Найхарактернішими електроприймачами є двигуни, електропечі, прилади освітлення, електротехнологічні пристрої тощо. Споживачем електроенергії називають електроприймач або групу електроприймачів, які об'єднані загальним технологічним процесом та розташовані на деякій визначеній території. Це може бути простий верстат з одним двигуном, або виробнича дільниця, корпус, завод, чи навіть місто загалом.
Вироблена електростанціями електроенергія споживається у промисловості, сільському господарстві, транспорті, комунально-побутовому секторі, а частина її втрачається під час передавання та розподілу в мережах електроенергетичних систем. Більша частина електроенергії (до 60 %) припадає на промисловість, а решта розподіляється між сільським господарством, транспортом, комунально-побутовим сектором та втратами приблизно порівну.
Основними електроприймачами промислових підприємств і різного роду установок є електродвигуни, комплексні електроприводи, зварювальні агрегати, електропечі, електролізні ванни, прилади електричного освітлення, перетворювальні установки тощо. В інших галузях народного господарства застосовують такі ж самі електроприймачі, лише змінюється їхнє співвідношення. Всі ці електроприймачі за ознакою перетворення енергії можна поділити на чотири основні групи:
- електропривод;
- електротехнологічні установки;
- електричне освітлення;
- пристрої керування та оброблення інформації.
Перші дві групи об'єднують під назвою “силові електроприймачі”, вони споживають значну частину електроенергії. Так, на машинобудівних підприємствах основними електроприймачами є електроприводи, на підприємствах електронної промисловості та в електрометалургії - електротехнологічні установки; частка електричного освітлення особливо велика в легкій та харчовій промисловості, а в повністю автоматизованих виробництвах вона може бути досить малою. Пристрої керування та оброблення інформації застосовують не тільки в обчислювальних центрах і на робочих місцях, але й на всіх рівнях керування виробництвом; у споживанні електроенергії вони істотної ролі не мають, але виділення їх в окрему групу пов'язано з особливими вимогами щодо надійності електропостачання та якості електроенергії.
Приймачі електричної енергії промислових підприємств та інших споживачів електричної енергії можна класифікувати за їхніми основними технічними показниками та різними ознаками, серед яких:
- рід струму;
- кількість фаз;
- частота змінного струму;
- номінальна напруга;
- номінальна потужність;
- споживання реактивної потужності;
- пусковий струм;
- ступінь симетрії фаз;
- лінійність електричних кіл приймачів;
- вимоги щодо якості електроенергії;
- стабільність розміщення;
- вимоги щодо надійності тощо.
Вихідні дані: план цеху, кількість та встановлені потужності електроприймачів.
Таблиця 1.1
Номер
на плані
Найменування
електроприймачів
Кількість
Рн,
кВт
соsφ/tgφ
Кв
1-3
Вертикально фрезерний верстат
3
7
0,6/1,33
0,16
4-5
Фрезерний станок з ЧПУ
2
10
6, 7
Універсально-фрезерний верстат
12
8-11
Токарно-револьверний верстат
4
5
12, 13
Токарно-гвинторізний верстат
15
14-21
Настільно-сверлильний верстат
8
1,5
0,5/1,73
0,14
22-24
Гвинторізний напівавтомат
25, 26
Точильний верстат
27
Машина для згинання листів
1
0,65/1,2
0,17
28-31
Точильно-шліфувальний верстат
6
32-34
Вертикально-сверлильний верстат
35, 36
Радіально-сверлильний верстат
37, 38
Універсально-точильний верстат
39
Плоскошліфувальний верстат
14
40, 41
Полірувальний верстат
42
Зварювальна машина
0,25
43-48
Зварювальна кабіна
РП – 1:
1. Визначаємо середню активну та реактивну потужності за найбільш завантажену зміну:
Рсм = Кв Рн Qcм = Рсм tgφ,
де Кв – коефіцієнт використання; Рвст = Рн для електроприймачів з тривалим режимом роботи; tgφ – коефіцієнт потужності;
Рсм1 =0,16∙21=3,36 Рсм2 =0,16∙20=3,2 Рсм3 =0,16∙24=3,84
Рсм4 =0,16∙20=3,2 Рсм5 =0,16∙30=4,8
∑ Рсм = Рсм1+ Рсм2+ Рсм3+ Рсм4+ Рсм5=18,4 ∑ Рвст=115
Qcм1 = 3,36∙1,33=4,47 Qcм2 = 3,2∙1,33=4,26 Qcм3 = 3,84∙1,33=5,11
Qcм4 = 3,2∙1,33=4,26 Qcм5 = 4,8∙1,33=6,38
∑ Qcм =23,75
2. Визначаємо Кв для групи електроприймачів:
=18,4∕115=0,16
3. Визначаємо коефіцієнт максимуму Км активної потужності
Км = f(Кв nеф), де
4. Визначаємо розрахункове активне навантаження , тобто максимальне середнє навантаження за інтервал усереднення:
Рр = Км ∙ ΣРсм, де Км – коефіцієнт максимуму
Рр = 2,1 ∙ 18,4=38,64
5. Знаходимо реактивне розрахункове навантаження:
Qр = Qсм, якщо nеф ³10,
Qр = 1,1∙Qсм, якщо nеф <10.
Qр =24,47
6. Визначаємо повне розрахункове навантаження:
=45,74
РП – 2:
Рсм1 =0,14∙12=1,68 Рсм2 =0,16∙3=0,48 ∑ Рсм=2,16 ∑ Рвст=15
Qcм1 = 1,68∙1,73=2,9 Qcм2 = 0,48∙1,33=0,63 ∑ Qcм =3,55
=2,16∕15=0,144
Рр = 2,2 ∙ 2,16=4,75
Qр =3,55
=5,93
РП – 3:
Рсм1 =0,16∙6=0,96 Рсм2 =0,16∙6=0,96 Рсм3 =0,17∙12=2,04
Рсм4 =0,16∙24=3,84 Рсм5 =0,16∙20=3,2
∑ Рсм = Рсм1+ Рсм2+ Рсм3+ Рсм4+ Рсм5=11 ∑ Рвст=68
Qcм1 = 0,96∙1,33=1,28 Qcм2 = 0,96∙1,33=1,28 Qcм3 = 2,04∙1,2=2,45
Qcм4 = 3,84∙1,33=5,11 Qcм5 = 3,2∙1,33=4,26
∑ Qcм =14,36
=11∕68=0,162
Рр = 2,3 ∙ 11=25,3
Qр = 1,1∙14,36=15,8
=29,83
РП – 4:
Рсм1 =0,16∙4=0,64 Рсм2 =0,16∙14=2,24 Рсм3 =0,16∙14=2,24
Рсм4 =0,25∙6=1,5 Рсм5 =0,25∙30=7,5
∑ Рсм = Рсм1+ Рсм2+ Рсм3+ Рсм4+ Рсм5=14,12 ∑ Рвст=68
Qcм1 = 0,64∙1,33=0,85 Qcм2 = 3,2∙1,33=2,98 Qcм3 = 2,24∙1,33=2,98
Qcм4 = 1,5∙1,33=1,99 Qcм5 = 7,5∙1,33=9,76
∑ Qcм =18,78
=14,12∕68=0,208
Рр = 1,84 ∙ 14,12=25,98
Qр = 1,1∙18,78=20,66
=33,19
Вихідні дані та результати розрахунку занесемо в таблицю 1.2
Таблиця 1.2
№ РП та груп ЕП
Рвст.
Cередня потужність
nеф
Км
Розрахункове навантаження
одного
∑,
Рсм,
Qсм,
кВар
Рр,
Qр,
Sр,
кВА
РП-1
1, 2, 3
21
3,36
4,47
11,16
2,10
38,64
24,47
45,74
4, 5
20
3,2
4,26
6,7
24
3,84
5,11
8,9,10,11
30
4,8
6,38
Разом
13
49
115
18,4
РП-2
1,68
2,91
10,71
2,20
4,75
3,54
5,93
0,48
0,64
11
2,5
2,16
РП-3
0,96
1,28
8,93
2,30
25,30
15,80
29,83
2,04
2,45
33
68
14,36
РП-4
0,85
9,48
1,84
25,98
20,66
33,19
2,24
2,98
2,00
7,5
9,98
34
0,21
14,12
18,78
Страницы: 1, 2, 3
