МТМ-1 -для умов електро-технічної промисловості.
Головне досягнення методики: вона дозволяє розробити найбільш ефективний варіант виконання трудових процесів.

7 Дослідно- (експериментально-) аналітичні методи встановлення норм.
Загальна характеристика методів дослідження трудових процесів і витрат робочого часу.
Більшість задач , які пов’язані з проектуванням організації праці та її нормуванням вирішуються ,виходячи з інформації, яку отримують в результаті дослідження трудових процесів.При нормуванні праці найбільше значення має вирішення 2-ох задач, пов’язаних з дослідженням трудових процесів:
1. Визначення фактичних витрат робочого часу на виконання операцій та їх елементів-прийомів, дій та рухів.
2. Встановлення структури витрат робочого часу на протязі робочої зміни або її частини. t(ш)=t(оп)(1+(+(+()
Методи дослідження трудових процесів можна класифікувати по ряду ознак:
1. По меті досліджень.
2. По кількості об’єктів, що спостерігаються нормувальником.
3. По способу проведення досліджень та ін.

У відповідності з метою досліджень виділяють такі методи :
-хронометраж
-фотографія робочого часу (ФРЧ)
-фотохронометраж

Хронометраж використовується для аналізу методів праці і визначення тривалості елементів операцій, що повторюються.
В основному хронометраж використовується для визначення елементів оперативного часу.

Фотографія робочого місця служить для встановлення структури витрат робочого часу по його різновидам (оперативний, підготовчо-підсумковий, обслуговування) на протязі робочої зміни або її частин.

Якщо об’єктом досліджень при хронометражі є, як правило, тільки елементи оперативного часу, то ФРЧ фіксує всі різновиди витрат робочого часу і всі різновиди перерв. Фотохронометраж використовується одночасно як для встановлення тривалості елементів трудового процесу так і для структури витрат робочого часу.
По кількості об’єктів ,що спостерегаються відрізняють: індивідуальні спостереження групові спостереження маршрутні спостереження
Індивідуальне спостереження - спостереження за 1 об’єктом (верстатом, робітником...).
Групове спостереження - спостереження за декількома об’єктами:
-бригадні спостереження;
-спостереження за багатоверстатниками.
Маршрутні - це спостереження за об’єктом, що переміщується, або за декількома об’єктами, які розташовані далеко один від одного ,і спостерегач повинен сам переміщуватись по маршруту, щоб проводити дослідження.
1 Хронометраж виконується у складі наступних етапів:
1. Вибір об’єктів для спостережень.
2. Розподіл операцій на елементи.
3. Встановлення фіксажних меж.
4. Визначення кількості спостережень.
5. Проведення вимірів тривалості елементів операції.
6. Обробка результатів спостережень.
7. Аналіз резельтатів спостережень та визначення нормативного часу виконання операції.
1 етап: Вибір об’єктів визначається в залежності від мети проведення спостережень.
Якщо мета - визначення нормативів значень норм штучного чи штучно- калькуляційного часу або уточнення цих значень ,то об’єктами досліджень будуть робітники або бригади, продуктивність праці яких (коефіцієнт виконання норм) знаходиться в межах між значеннями: середньої продуктивності праці по цеху чи дільниці та найвищими досягненнями передових робітників.
Якщо мета - вивчення передового досвіду, то спостереження -бригади, які володіють передовими прийомами виконання трудових процесів.
Якщо мета хронометражу - нормативний час, то об’єкти- типові виконавці робіт ,і щоб вони працювали у необхідному темпі роботи.
Також хронометраж проводиться з метою виявлення причин невиконання окремих норм .
2 етап: Розподіл операцій на елементи.
При підготовці до хронометражу операцію, яка досліджується розділяють на елементи: які комплекси прийомів прийоми дії комплекс трудових рухів
Ступінь розподілу на елементи при хронометражі залежить від організаційного типу виробництва. Чим вищий організаційний тип виробництва (масовий), тим на дрібніші елементи розподіляється операція.

3 етап: Встановлення фіксажних меж.
Після розділення операції на елементи встановлюють межі кожного елемента – фіксажні межі.
Фіксажні межі – це різновизначені по звуковому та зоровому сприйняттю моменти початку та закінчення елементів операції.
Визначають початкову та кінцеву фіксажні межі. Якщо хронометраж проводиться по поточному часу, то для 1-го елементу встановлюється початкова і кінцева фіксажна межі, а для наступних – тільки кінцеві.

Лекція №7

Якщо тривалість елементу трудового процесу, яка фіксується, невелика, то для збільшення точності вимірів послідовні елементи об’єднують у групи:

а б в

час
Групи: а + б = А невідомі: а, б, в б + в = Б Елементи, які виміряються а + б + в = В А, Б, В

4 етап: визначення необхідної кількості спостережень. Залежить від організаційного типу виробництва, а також від тривалості окремих елементів.

Таблиця 3

Організаційний Тривалість операцій та їх елементів, хв. тип вир-ва до 0,1 0,1-0,25 0,25-0,5 0,5-1 1-2 2-
5 5-10 10-20 >20
1. масове 125 80 50 35

25 20 15 12 ---

2. великосерійне --- --- 35 25

20 15 12 10 ---

3. середньо- серійне --- --- --- ---

15 12 10 8 6

4. дрібносерійне --- --- --- --
- --- 10 8 6 5

В одинарному виробництві нема елементів, що повторюються (тому не використовується).

5 етап: Проведення замірів.
У спеціальній хронометражно – спостережній картці спостерігач окрім записів тривалості елементів повинен фіксувати всі відхилення від нормального режиму роботи.

6 етап: Обробка отриманих даних спостережень трудового процесу.
Для кожного елементу отримують ряд значень його тривалості, тобто хронометражний ряд. На першому етапі з цього ряду вилучають дефектні заміри, які виявляються на основі запису у спостережній карті.
Далі розраховують стійкість ряду по коефіціенту стійкості, який визначається, як:

tmax

Кс = tmin
Розроблені нормативні значення коефіціенту стійкості для умов різних організаційних типів виробництва та тривалості елементів:

М – масове 1,2 – 2,5
ВС 1,3 – 2,8
СС 1,5 – 2,8
ДС 1,8 – 3,0

Якщо розрахований Кс не меньший за нормативного, то хронометражний ряд вважається стійким.
Якщо навпаки, то виключають max елемент і перераховують Кс.

Після вилучення дефектних замірів розрахунку стійкості хроноряду, вираховують нормативну тривалисть відповідних елементів трудового процесу.

Найчастіше це роблять методом середнього арифметичного, а також використовуються методи поліпшеної середньої та подвійної середньої.
Крім цього при характеристиці хронорядів ( особливо у М та ВС виробництвах
) використовують такі математичні терміни, як мода та медіана.
Мода – це значення тривалості елементу, яке найчастіше зустрічається у хронометричному ряду.
Медіана – це значення, яке відповідає середині варіаціоного ряду тривалості. Варіаціоний ряд тривалості отримають у разі запису хроноряду по зростаючим значенням.

7 етап: Вивчає аналіз результатів, тобто виявлення зайвих рухів, оцінку можливостей суміщення рухів та дій, зменшення тривалості, по результатам аналізу встановлюється оперативний час на виконання елементів або операцій.

1.7.2. Фотографія робочого часу ( ФРЧ )

Існують 2 різновиді ФРЧ:
1. Який виконує нормувальник, технолог, майстер, менеджер ( спостерігач)
2. Який виконує сам виконавець робіт
Ці 2 різновиди можно використовувати для дослідження індивідуальних виконавців або груп виконавців ( ланок, бригад, дільниць).
Крім цього, ФРЧ використовують для аналізу трудового процесу не тільки робітників, а також і управлінського персоналу (керівників, спеціалістів та технічних виконавців).
При проведенні індивідуального ФРЧ спостереження ведуть за одним виконавцем і тому, у цьому випадку, є можливість визначити також кількість виробленої продукції, зафіксувати режими роботи обладнання та його завантаження.
Обробка результатів спостережень проста і здійснюється по етапам:
1. Визначення витрат робочого часу на виконання окремих робіт та функцій, а також простоїв і інших втрат робочого часу.
2. Індексація витрат робочого часу (по стандартним елементам витрат робочого часу).
3. Складання фактичного та проектного балансу робочого часу.
Проектний баланс складається по відповідним нормативам витрат
(?, ?, ?), з вилученням непродуктивної роботи, простоїв та втрат робочого часу.
При проведенні групової ФРЧ витрати робочого часу фіксують індексами і точність вимірів залежить від кількості об’єктів. Спостережна відомість групової ФРЧ має наступний вигляд:

Таблиця 4

Номер інтервалу обходу індекси витрат робочого часу по

об’єктам, що спостерігаються

1

2 3 …………… n

1 ПП

ОП ОБС

2 ОБС

ПП В

3

Якщо кількість об’єктів, що спостерігаються, до 6, то інтервал обходу
– 1 хвилина, якщо до 12, то інтервал – 3 хвилини.
Щоб визначити тривалість по кожній категорії витрат для кожного часу, число однакових індексів множимо на інтервал і ділимо на кількість об’єктів, що спостерігаються.
Коли кількість об’єктів невелика (2, 3, 4), або вони розташовані компактно, то спостерігач може не чекати хвилину до наступного обходу, а проводити обход один за одним.
Самофотографія дозволяє отримати інформацію тільки про втрати робочого часу. Суть полягає у тому, що робітник не відволікаючись від основної роботи у спеціальному бланку визначає початок, закінчення та причини простоїв (втрат). При цьому він може написати свої пропозиції щодо усунення втрат.
Самофотографія дозволяє за короткий час охопити дослідженням весь цех
(підприємство). Картки самофотографії аналізує адміністрація цеху і розробляє заходи, щодо їх усунення.

Лекція № 8.

1.8. Метод миттєвих спостережень.
Це статистичний метод отримання даних про використання робочого часу та його втрати.
Таким чином, цим методом визначають тільки 2 елементи витрат робочого часу
:
-час роботи;
-час втрат робочого часу.
(Хоча можна визначити і інші елементи).
Найбільш вагомі переваги : у можливості уникнути безпосереднього контакту з виконавцями робіт.
Їх проводять у процесі обходу. Спостерігач іде по визначеному маршруту і якимсь чином фіксує, що діється на робочих місцях у момент спостереження.
Для визначення кількості людино-моментів, котрі необхідно зафіксувати використовують формули :

М=К(1-3)/3(П(,де
М- число миттєвих спостережень (людино- моментів),
К- коефіціент, який залежить від організаційного типу виробництва ( К=2 - масове, великосерійне виробництво, К=3 - середньосерійне виробництво, К=4 - індивідуальне, дрібносерійне виробництво ),
З- очікуване значення, фіксоване, завантаженість робітника чи робочого місця тим елементом витрат робочого часу, що вивчається.
П- припустима помилка результатів спостережень у частках одиниці.
Задача: Визначити простої та втрати робочого часу верстатниками у технічному цеху дослідного заводу. Очікуване значення простоїв та втрат -
20%, значеня помилки :+ 10%.
Розв’язок :
М=4((1-0,2)(0,2(0,1(=4(0,8(0,002=1600 спостер.
Робота- 1203, простої- 397 ( % простоїв = 397((1203+397)( (100% =24,5%.
Задача: У звя’язку з запланованою реконструкцією цеху масового виробництва передбачається провести вивчення методом миттєвих спостережень витрат часу на ручні, вантажно-розвантажені роботи, які виконують вантажники транспортної бригади. Визначити кількість миттєвих спостережень, якщо, очікувана питома вага витрат робочого часу= 0,4, а допустима величина помилки- 5%.
Розвя’зок:
М=2((1-0,4)(0,4(0,05(=1200 спостер.
Особливість методу миттєвих спостережень (ММС)- це обов’язкове забеспечення випадковості миттєвих спостережень, для цього використовують таблицю випадкових чисел.
Друга перевага ММС- це зменшення витрат на 20%(50% у зрівнянні з груповою
ФРЧ (фотографія робочого часу).
Недолік: метод не дозволяє виявити причини тих чи інших витрат робочого часу, а лише їх констатує.

1.9. Приклад удосконалення організації праці ремонтного персоналу за допомогою ММС (методу миттєвих спостережень).
Схема однотурбінного цеху трипільської ДРЕС.

Турбіни

Бригади
А і Б

Турбінне відділення цеху виконують

Бригада А

300

котли

функції

Бригада Б ремонту

Котельне відділення цеху арматури

відповідно у

турбінному

700 i котельному

відділеннях

Лекція №9.
Витрати робочого часу та їх індекси.
Таблиця 1.

Витрати робочого часу та їх індекси

Підготовчо- Оператив- Обслугову-
Відпочинок, особливі підсумковий час час, ОП вання робо- потреби та втрати

Інші чого місця, робочого часу
Переходи елементи ОБС

Очікування ро Втрати ро-

боти та відп. бочого часу

Число моментів, що спостерігається

Всього

861 177 1915

234 1589

197 4973

Частка елементів витрат робочого часу

17,3 3,6 38,5

4,7 31,9

4,0 100

Після аналізу результатів спостережень, які виявили, що дуже велику частку у загальних витратах робочого часу займають :
1. Переходи.
2. Очікування роботи та відпочинок.

У зв’язку з цим напрошується наступне організаційне вирішення організації праці ремонтних бригад :
1. Обидві бригади об’єднуються в єдину спеціалізовану дільницю.
2. Спеціалізована дільниця, яка паралельно обслуговує обидва відділення котло-турбіного цеху територіально розміщується у центрі цеху, з метою скорочення переходів до об’єктів, які обслуговуються.
Розрахунки ефективності запропонованих організаційних заходів:
1. Визначаємо можливості скорочення ремонтного персоналу за рахунок зменшення відстані до об’єктів, що обслуговуються (дивитись таблицю 2).
Таблиця 2.

Варіанти організаційних рішень

ПОКАЗНИКИ

Базовий варіант Новий варіант

Бриг.А Бриг.Б Бриг.А Бриг.Б

Відстань до найдальшої точки 430

660 410 410 обслуговування

Відстань до усередненої точки 215

330 205 205

Скорочення відстані переходів -

- 10 125

Скорочення %

- - 4,7 37,8

Знаючи скорочення відстані переходів та витрати робочого часу на цей елемент розраховуєм економію часу по бригадам :
(ТА = 17,3( 4,7( 100 = 0,81%
(ТБ = 17,3( 37,8( 100 = 6,54%
Адекватне в цьому скорочені робочого часу скорочення чисельності персоналу
:
(Р1 = (20( 0,81 + 19( 6,54)(100 = 1,4 чол.
1,5 чоловік сократилось за рахунок збільшення скорості.
Якщо час очікування у загальних витратах на очікування і відпочинок (5) складає 70%, то у цьому випадку об’єднання 2-х бригад в 1, як мінімум в 2 рази повинні скоротитись ці витрати (тому що, при потребі виконання ремонтних робіт на будь-якій дільниці цю роботу буде виконувати будь-який ремонтник спеціалізованої дільниці).
Таким чином, витрати пов’язані з очікування будуть 31,9(0,7=22,3%.
Якщо ці витрати зменшити в 0,5 рази, то загальний час скорочення ((Т) по очікуванням буде дорівнювати :
(Т=22,3:2=11,15%
Скорочення за рахунок цієї позиції буде :
(Р1=(20+19)(11,15(100=4,35 чоловік.
Тоді загальне скорочення чисельності буде :
(Р=(Р1+(Р2=1,4+4,35=5,75 чол.
Економія в коштах складе :
(Ерічна=5,75+420(12((1+0,32+0,04+0,015+0,05)=41296,5 грн.

в фонд зайнятості збір в
ЧАЕС
1.10. Методика визначення оптимальних норм праці.
А. Сутність задач на умовах обгрунтування норм по праці.
Більшість задач організації та нормування праці зводяться у кінцевому рахунку до визначення максимально допустимих витрат часу. Основним обмежуванням при постановці цих задач є потрібний результат виробництва, який полягає у виконанні виробничих операцій чи виготовленні одиниці продукції у відповідності з визначеними технічними вимогами (властивості продукції, її розміри, форма). Крім результатів виробництва до системи обмежень треба віднести : технічно-допустимі режими роботи обладнання, санітарно-гігієнічні параметри виробничого середовища, допустимі фізичні та розумові завантаження працівників, допустима монотонність праці, обсяг ресурсів, що використовуються при виконанні роботи...
Всі ці обмеження можна розділити на 4 групи :
1. Найголовніша- виробничі ресурси (технічні вимоги до продукції чи робіт, виконання виробничої програми, забезпечення належного рівня використання обладнання)
2. Обумовлена участю людини у процесі праці (санітарно-гігієнічні вимоги до виробничого приміщення, психофізіологічні, соціальні, правові обмеження).
До соціальних відносяться : зміст праці, різноманітність праці, наявність у ній творчих елементів, взаємовідносини в трудовому колективі.
1. Технічні характеристики предметів та засобів праці (хімічний склад та властивості предметів праці, конструкція та стійкість оснащення, режими технологічного процесу...)
3. Визначає організаційно-технічні умови виробництва (кількість одиниць обладнання, запаси предметів праці, співвідношення працівників різних груп, планування робочого місця...)
Таким чином, ця система обмежень визначає сферу допустимих значень варіантів норм по праці та їх організації.

Лекція №10.

В зв’язку з тим, що основним обмеженням організації і нормування праці виступає необхідність оптимальності, то критерієм повинен бути мінімум приведених витратах на виконання одиниці роботи (виконання виробничої операції чи виготовлення одиниці продукції). Тобто цільову функцію виразимо так :
П= Сцех + К( Ток ( min, де
Сцех- цехова собівартість виготовлення одиниці продукції, виконання операції,
К- питомі капіталовкладення на одиницю роботи,
Ток- нормативний термін окупності,
П- приведені витрати, витрати ,які несе виробництво.
Таким чином, оптимальними можна вважати такі варіанти норм, та організації праці у рамках обов’язкових обмежень по виробничим результатам, по санітарно-гігієнічним, по психо-фізіологічним та соціальним умовам праці, при яких сумарні витрати, необхідні для отримання виробничого результату, будуть мінімальні.
1. Норми по праці тісно зв’язані з організацією виробництва.
2. Оптимальними будуть тільки ті організаційні варіанти, які діють в межах тих 4 обмежень та ( к мінімуму.

В зв’язку з тим, що в умовах діючого виробництва можливості розробки варіантів організації праці виробничого процеса с використанням альтернативних матеріалів, енергії, оснащення, комплексів обладнання та інші порівняно обмежені, цільова функція зводиться до : tш(tшк)(З(min,
З- заробітна плата та нарахування на одиницю трудомісткості. tш(tшк)(min.
Висновок : з урахуванням викладеного у підрозділі А можна константувати, що вирішення основної задачі організації та нормування праці є досить непростою проблемою.
Б. Методика визначення оптимальної норми часу та її складових.
Ця методика має свої особливості у залежності від організаційного типу виробництва.
ОСОБЛИВОСТІ :
1. Точність нормування підвищується у напрямку від одиничного до масового виробництва. У масовому та велико-серійному виробництві малі прорахунку та похипки при значній повторюємості робіт можуть привести до помилок в розрахунках по праці та заробітній платі.
2. У масовому та велико-серійному виробництві норми розраховують як правило по окремим прийомам та діям, у середньо-серійному- по прийомам та комплексам прийомів і в одиничному взагалом на всю роботу, що нормується. tш= tопер(1+(+(+( ).
Tоп найчастіше встановлюється розрахунково анналітичними методами на основі оптимальних параметрів роботи обладнання та прийомів праці.
Для цього використовують нормативи різного ступеню збільшеності від мікроелементних до типових та збільшених або аналітичних залежностей.
Наприклад, при роботі на металообробних верстатах основний машиний час, як елемент оперативного часу, розраховують : tо=L(i( n(S (н-хв), де
L- розрахункова довжина обробки (мм), i- кількість проходів ріжучого інструмента, n- число обертів або подвійних ходів обладнання за хвилину,
S- величина подачі в мм інструменту за один оберт або за подвійний хід.
Враховуючи, що tо включає основний та неперекриваємий допоміжний (tо=tосн+ tднеп) необхідно прагнути до виявлення елементів допоміжного часу, які можуть перекриватись основним часом.
Для нормування допоміжного часу у масовому і велико-серійному виробництві використовують спеціальні нормативи або дані хронометражу найбільш продуктивних методів роботи.
Час на обслуговування робочого місця повинен встановлюватись
(tш =tо+ tднеп+ tобс+ tвп+ tпп) на основі проектування раціонального розподілу кооперації праці між основними та допоміжними робітниками по забезпеченню робочого місця заготовками, інструментом, допоміжними матеріалами, доглядом за обладнанням, прибиранням стружки та інше.
Час на обслуговування робочого місця найчастіше визначається у %, або як частка від оперативного. При нормуванні операцій мех. обробки у масового та серійного виробництвах розподіляється на організаційне та технічне обслуговування робочого місця.
Для визначення частки часу на обслуговування від оперативного використовують найчастіше дані ФРЧ (фотографії робочого часу). В деяких випадках tобс визначають у хвилинах за зміну з урахуванням можливості перекриття його іншими елементами витрат. Tпп встановлюється для вивчення планово-облікової та технічної документації, наладки обладнання, отримання оснастки та допоміжних матеріалів, заготовок, інструменту.
У масовому виробництві та у стабільному велико-серійному, де робочі місця спеціалізовані ТПП не встановлюються взагалом, бо всі його елементи виконують перед або після зміни. У деяких випадках вводять підготовчу зміну.
У цехах механічної обробки ТПП визначається на основі загально- машинобудівних нормативів в залежності від типу обладнання, оснащення, способів кріплення заготовок і складності наладки та інших факторів.
В інших випадках ТПП визначається на основі ФРЧ.
Час відпочинку та особистих потреб встановлюється по міжгалузевим методичним рекомендаціям і нормативам в залежності від рівня втоми виконавців робіт.
Факторами втоми виступають :
-фізичні зусилля;
-робоче положення працівника;
-монотоність роботи;
-температура;
-вологість;
-виробничий шум;
-вібрація;
-освітлення та інше.

Страницы: 1, 2, 3