У більшості банків вклади до запитання становлять найбільшу частку в структурі залучених коштів. Це найбільш дешеве джерело банківських ресурсів. Власник рахунку може в будь-який момент вилучити кошти, тому банк повинен мати завжди високоліквідні активи за рахунок зменшення частки менш ліквідних, але таких, що дають високі доходи. Тому на залишок коштів на рахунках до запитання виплачуються низькі відсотки. Для комерційного банку вклади до запитання є трудомісткими і дохід від комісійних зборів за обслуговування рахунків не завжди покриває ці витрати.
Найбільш стабільними під кутом зору прогнозування рівня залишків і визначення термінів повернення коштів є строкові вклади (депозити).
Строкові вклади (депозити) – це гроші, які розміщуються їх власниками у банку для зберігання та зараховуються на відповідні депозитні рахунки на визначений термін із виплатою обумовлених процентів. Комерційний банк зацікавлений у залученні вкладів на визначений термін, тому що вони є стабільні й дають змогу банку використовувати кошти вкладників протягом тривалого часу.
За терміном строкові депозити класифікують:
депозити терміном до 1 місяця;
депозити терміном від 1 до 3 місяців;
депозити терміном від 3 до 6 місяців;
депозити терміном від 6 до 12 місяців;
депозити терміном більше 1 року;
депозитні сертифікати.
Якщо вкладник продовжує зберігати гроші на депозитному рахунку після обумовленого терміну, він може розпоряджатися ним як поточним рахунком.
Вклади коштів юридичних і фізичних осіб на депозитний рахунок банком оформлюються шляхом:
відкриття строкового депозитного рахунку з укладанням договору
банківського вкладу (видачею ощадної книжки);
видачі ощадного (депозитного) сертифікату.
Строкові кошти суб’єктів господарської діяльності обліковуються за рахунками 2-го класу розділу 26 «Кошти клієнтів банку» Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. Рахунки цього розділу групуються за двома основними ознаками:
за характером клієнтів банку (суб’єкти господарської діяльності чи фізичні особи);
за терміном депозитів (кошти до запитання і строкові кошти).
Згідно з названими ознаками розділ 26 містить 6 груп рахунків.
260 «Кошти до запитання суб’єктів господарської діяльності»;
261 «Строкові кошти суб’єктів господарської діяльності»;
262 «»Кошти до запитання фізичних осіб»;
263 «Строкові кошти фізичних осіб»;
264 «Кошти виборчих фондів»;
265 «Кошти небанківських фінансових установ».
В аналітичному обліку банки можуть вести окремі особові рахунки за видами вкладів, а також у розрізі вкладників.
Ощадні вклади населення слугують власникам для накопичення грошових заощаджень.
12.2. Правила бухгалтерського обліку депозитних операцій
Бухгалтерський облік депозитних операцій ґрунтується на загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах:
безперервності діяльності;
обережності;
поділу звітних періодів;
дати операції;
окремого відображення активів і пасивів;
переваги змісту над формою;
оцінювання активів і пасивів.
Бухгалтерський облік депозитних операцій здійснюється за правилами, викладеними в «Інструкції з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України», що затверджена постановою Правління НБУ від 20.08.99 р. № 418 (зі змінами та доповненнями).
Облік номіналу депозиту.
Депозит враховується на всю суму його номіналу на депозитному рахунку до моменту погашення. Залежно від методу виплати процентів за депозитами – за період або на період (авансом) – змінюється сума, що надходить від депонента.
У будь-якому разі номінальна сума депозиту і сума, що враховується на депозитному рахунку, збігається.
За умовами виплати процентів за період проценти сплачуються періодично або в кінці терміну, визначеного депозитним договором. Згідно з умовами договору при сплаті процентів за період на дату залучення коштів здійснюється така проводка:
Д-т «Поточний рахунок», «Кореспондентський рахунок», «Каса», «Депозитний рахунок».
К-т «Депозити».
Проценти авансом сплачуються одночасно із внесенням коштів на
депозит. Таким чином, номінал депозиту буде більшим, ніж сума, отримана від депонента, на суму сплачених авансом процентів. У разі сплати процентів авансом на дату залучення депозиту здійснюється така проводка:
Д-т «Поточний рахунок», «Кореспондентський рахунок», «Каса», «Депозитний рахунок» – за вирахуванням сплачених авансом процентів;
К-т «Витрати майбутніх періодів» – на суму сплачених авансом процентів;
К-т «Депозити» – на суму номіналу.
Процентні витрати.
Залучення коштів на депозит здійснюється за процентною ставкою, що визначається депозитним договором.
Для розрахунку нарахованих процентів комерційні банки можуть використовувати номінальну або фактичну процентну ставку.
При використання номінальної процентної ставки сума процентів за депозитом розраховується шляхом множення номіналу депозиту на процентну ставку, що вказана в депозитному договорі.
За допомогою фактичної процентної ставки сума процентів визначається за певний період з урахуванням раніше сплачених процентів шляхом застосування номінальної процентної ставки до номіналу депозиту, збільшеного на суму раніше сплачених процентів.
Незалежно від методу накопичення процентів загальна сума нарахованих процентів на дату закінчення терміну дії депозитного договору не змінюється.
Банк може залучати депозити за фіксованою або плаваючою процентною ставкою. У разі залучення депозитів за плаваючою процентною ставкою банк (згідно з умовами договору) може застосовувати середньозважену або процентну ставку, що діяла на дату нарахування. Нарахування процентів за середньозваженою процентною ставкою здійснюється з урахуванням процентних ставок, що діяли протягом терміну
депозитного договору.
Облік процентів за депозитами здійснюється за принципами нарахування і відповідності. Для обліку нарахованих процентів використовуються відповідні рахунки «Нарахованих витрат», на яких накопичуються нараховані проценти до настання строку їх сплати.
Нарахування процентів за депозитами відображається проводкою:
Д-т «Процентні витрати»;
К-т «Нараховані витрати».
Якщо дати нарахування і сплати процентів збігаються, то банк, згідно з умовами договору та з урахуванням внутрішньої облікової політики може безпосередньо відносити відповідну суму процентів на рахунки витрат у кореспонденції з поточним рахунком вкладника. При цьому здійснюється така бухгалтерська проводка:
К-т «Поточний рахунок клієнта».
Сплачені авансом проценти не рідше одного разу на місяць протягом терміну депозиту амортизуються з віднесенням відповідної суми на процентні витрати. При цьому здійснюється така бухгалтерська проводка:
К-т «Витрати майбутніх періодів».
Якщо після закінчення дії депозитного договору депонент не отримує проценти, то згідно з умовами договору несплачені нараховані проценти приєднуються до депозиту або враховуються за рахунками нарахованих витрат.
Проценти за депозитом можуть сплачуватися:
в момент погашення депозиту;
періодично;
авансом.
Якщо проценти сплачуються на дату погашення депозиту, то банк здійснює такі проводки:
Д-т «Нараховані витрати» – на суму процентів;
Д-т «Депозит» – на суму номіналу депозиту;
К-т «Поточний рахунок», «Кореспондентський рахунок», «Каса», «Депозитний рахунок».
У разі сплати процентів періодично після дати нарахування, банк здійснює таку проводку:
Д-т «Нараховані витрати»;
К-т «Поточний рахунок», «Кореспондентський рахунок», «Каса», «Депозитний рахунок» – на суму процентів.
Якщо банк при внесенні коштів на депозит сплачує проценти авансом, то сума раніше сплачених процентів амортизується щомісячно. У разі капіталізації процентів сума нарахованих процентів періодично приєднується до депозиту і відображається такою проводкою:
Погашення депозиту.
При погашенні депозиту у визначений договором строк здійснюється така бухгалтерська проводка:
Д-т «Депозити» – на суму номіналу й у разі капіталізації з урахуванням суми процентів;
На дату погашення депозиту необхідно здійснити нарахування процентів за період з останньої дати нарахування до дати погашення. У строковому депозитному договорі рекомендується передбачити порядок суми перерахування депозиту та процентів за ним після закінчення встановленого терміну депозиту. Для юридичної особи вказується номер поточного рахунку; для фізичної – номер рахунку вкладу, який, у разі його відсутності, відкривається за згодою клієнта відповідно до умов депозитного договору.
Якщо умовами договору не передбачено порядку перерахування суми
депозиту після закінчення встановленого терміну, то не отримана своєчасно депонентом сума депозиту, обліковується за тим самим рахунком, що й раніше.
За вимог депонента банк повертає депозит до закінчення дії депозитного договору. У такому разі банк може застосовувати знижену процентну ставку, якщо це передбачено умовою депозитного договору. При поверненні депоненту суми депозиту банк здійснює перерахування процентів за період із дати залучення до дати довгострокового повернення депозиту і сплачує депоненту проценти за зниженою ставкою.
Різницю між нарахованими раніше процентами та процентами, що підлягають сплаті за зниженою ставкою, банк відносить на зменшення своїх процентних витрат.
При цьому, якщо протягом дії депозитного договору проценти депоненту не сплачувалися, виконуються такі бухгалтерські проводки:
Д-т «Нараховані витрати» – на суму нарахованих процентів за депозитом;
К-т «Поточний рахунок», «Кореспондентський рахунок», «Каса», «Депозитний рахунок» – на суму процентів за депозитом за зниженою ставкою;
К-т «Процентні витрати» – на різницю між нарахованими та сплаченими процентами за зниженою ставкою.
Якщо проценти сплачуються депоненту періодично протягом дії депозитного договору, то різниця між раніше сплаченими та перерахованими за зниженою ставкою процентами повертається банку відповідно до умов договору, тобто сплачується депонентом або утримується банком із суми депозиту.
12.3. Облік строкових коштів суб’єктів господарської діяльності
Строкові кошти суб’єктів господарської діяльності обліковуються за рахунками 261-ї групи. Ця група містить такі балансові рахунки, що слугують для обліку номіналу депозиту.
2610 «Короткострокові депозити суб’єктів господарської діяльності»
2611 «Кошти, отримані від суб’єктів господарської діяльності за операціями репо»
2615 «Довгострокові депозити суб’єктів господарської діяльності»
За характером усі рахунки 261-ї групи є пасивними.
Установи банків відкривають вкладні (депозитні) рахунки підприємствам та їхнім відокремленим підрозділам відповідно до вимог Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. за № 492.
Працівник депозитного відділу комерційного банку заводить депозитну справу для кожного клієнта банку, якому відкрито депозитний рахунок. Маючи намір розмістити тимчасово вільні кошти на строкові депозити, керівник підприємства подає до депозитного відділу лист-клопотання на ім’я голови правління банку з проханням прийняти на депозитний рахунок гроші на певний термін.
Якщо досягнуто згоди щодо термінів та відсотків на вкладені кошти, укладається депозитний договір у двох примірниках. Депозитний договір засвідчує право банку управляти залученими від юридичних і фізичних осіб коштами і право отримати у чітко визначений строк суму депозитного вкладу та процентів за користування ним.
Основними реквізитами та умовами депозитного договору є:
назва та адреса банку, який приймає депозит (вклад);
назва та адреса власника коштів;
дата внесення депозиту;
величина депозиту;
дата вимоги вкладником своїх коштів;
процентна ставка за користування депозитом;
сума процентів, яку належить виплатити;
форма зарахування коштів на депозитний рахунок;
форма повернення депозиту (вкладу) і процентів (для юридичної особи – номер поточного рахунку);
зобов’язання банку повернути суму, внесену на депозит;
підписи голови та головного бухгалтера банку, вкладників.
Якщо підприємство не має в банку поточного рахунка, то банк відкриває депозитний рахунок такому клієнтові на підставі депозитного договору за умови подання ним таких документів:
копії свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, іншому органі уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідченої нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;
копії належним чином зареєстрованого статуту, засвідченої нотаріально чи органом, який здійснив реєстрацію;
копії документа, що підтверджує взяття підприємства або його відокремленого підрозділу на облік відповідним органом державної податкової служби, засвідченої тим органом, який видав документ, нотаріально або уповноваженим працівником банку;
копії документа про повідомлення органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань щодо намірів платника страхових внесків відкрити відповідні рахунки (подається якщо підприємство або його відокремлений підрозділ використовують найману працю);
копії довідки про внесення підприємства або його відокремленого підрозділу до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідченої нотаріально, органом, який видав довідку, або уповноваженим працівником банку;
картку зі зразками підписів і відбитком печатки, засвідченої нотаріально або вищою організацією (вимагається, якщо в депозитному договорі передбачено перерахування коштів після закінчення строку їх зберігання з використанням платіжного доручення).
Документи на відкриття депозитних рахунків підприємств особисто
подають до банку особи, які мають право першого та другого підписів. Ці особи мають пред’явити уповноваженому працівнику банку:
паспорт або документ, що його замінює;
документ, виданий органом державної податкової служби, що свідчить про присвоєння фізичній особі ідентифікаційного номера платника податків;
документи, що підтверджують їхні повноваження.
Уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію осіб, які відкривають поточний рахунок, і робить у присутності цих осіб копії сторінок паспорта або документа, що його замінює, які містять прізвище, дату народження, серію та номер паспорта, або документа, що його замінює, дату видання та найменування органу, що видав документ, інформацію про місце проживання або тимчасового перебування фізичної особи, а також копію документа, виданого органом державної податкової служби, що свідчить про присвоєння фізичній особі ідентифікаційного номера платника податків. Ці копії засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку, який здійснює ідентифікацію клієнта, та особи, що відкриває рахунок, як такі, що відповідають оригіналові, та зберігаються у справі з юридичного оформлення рахунка.
Якщо депозитний рахунок відкривається підприємству або відокремленому підрозділові, який уже має в цьому банку поточний рахунок (тобто коли банком уже здійснено ідентифікацію клієнта і сформовано справу з юридичного оформлення рахунка), то весь названий вище перелік документів не вимагається. У такому разі депозитний рахунок відкривається на підставі депозитного договору за умови надання підприємством або відокремленим підрозділом, який використовує найману працю, копії документа про повідомлення органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щодо намірів підприємства або відокремленого підрозділу – платника страхових внесків відкрити рахунок.
Кошти на вкладні (депозитні) рахунки підприємств та їх відокремлених
підрозділів перераховуються платіжними дорученнями з поточного рахунку і після закінчення терміну їх зберігання повертаються на поточний рахунок.
При відкритті депозитного рахунка виконується така бухгалтерська проводка:
Д-т «Поточний рахунок» або «Кореспондентський рахунок»;
К-т «Депозитний рахунок».
Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з вкладного (депозитного) рахунка підприємства забороняється. Нарахування процентів починається з дня надходження суми депозиту на депозитний рахунок. Облік нарахованих процентів за коштами суб’єктів господарської діяльності здійснюється на рахунку 2618 П «Нараховані витрати за строковими коштами суб’єктів господарської діяльності».
Нараховані проценти за депозитами суб’єктів господарської діяльності відповідно до умов депозитного договору можуть перераховуватися на поточний рахунок даної юридичної особи або зараховуватися на поповнення депозиту. Термін дії депозитного договору може бути пролонгований без укладання нового договору, а для додаткового внеску на діючий депозитний рахунок використовується додаток до договору. Дохід за депозитним вкладом виплачується вкладникові за рахунок витрат банку і відноситься на балансовий рахунок 7021 (А) «Процентні витрати за строковими коштами, які отримані від суб’єктів господарської діяльності».
Відсотки нараховуються за календарне число днів або за методом «30/360», за допомогою номінальної процентної ставки (метод рівних частин) чи фактичної процентної ставки (актуарний метод), що дає змогу розподілити витрати, виходячи з поточної вартості депозиту в окремі періоди.
У разі використання номінальної ставки витрати банку на погашення процентів за депозитним вкладом визначатимуться за формулою:
.
Нарахування процентів відображається в балансі комерційного банку в тому періоді, за який вони нараховані. Нараховані проценти перераховують на поточний рахунок клієнта на підставі меморіального ордера.
На отриманий дохід у вигляді процентів за депозит нараховується податок на прибуток – 25%.
Щомісячно в депозитну справу кожного клієнта додається виписка із депозитного рахунку. Термін дії депозитного рахунку може бути пролонгований без укладання нового договору.
Для цього необхідно подати:
лист-клопотання про продовження договору;
додаткову угоду до депозитного договору.
12.4. Облік строкових вкладів фізичних осіб до КБ
Для зберігання та обліку коштів, внесених на визначений у договорі строк, фізичній особі відкриваються вкладні (депозитні) рахунки.
Вкладні рахунки відкриваються на підставі договору про відкриття вкладного депозитного рахунку з видачею вкладнику вкладного документа. Таким документом може бути ощадна книжка (іменна чи на пред’явника), договір або ощадний сертифікат (залежно від вкладу).
В депозитному договорі зазначається: назва та адреса банку, який приймає депозит (вклад), власник коштів, дата внесення депозиту, величина депозиту, термін зберігання та порядок повернення коштів після закінчення терміну (виплата готівкою, перерахування на поточний рахунок вкладника та ін.), процентна ставка, умови перегляду її величини, відповідальність сторін, зобов’язання банку повернути суму, внесену на депозит, інші умови за погодженням сторін, підписи сторін.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13
